Осінні в’йолончелі риданнями сумними
Несуть до серця тугу, страждання, біль і зливи.
Ота монотонна знемога,
що ллється з дерев осінніх,
ранить серце, й тривога
б’є, мов годин дзвіння.
Схвильований і блідий,
як небо над головою,
пригадую старі дні,
і очі течуть сльозою.
Вітер, л...
(
Читати далі
)