Погода нашої душі

Всім привіт) сьогодні тільки зареєструвалась, велике спасибі Андрію Круглашову за запрошення до участі в цікавому проекті. З вашого дозволу розпочну з ліричного мотиву, адже лірика існує в кожному серці, незважаючи на політичну погоду за вікному) Тоді як погода природня впливати на цю лірику досить-таки здатна, особливо таке тропічно-зливневе «диво», яке ми спостерігаємо останніми днями… чи місяцями… чи роками) З огляду на такі істинно осінні зливи й пригадався один есеїчний твір, який написала декілька років тому. Його й пропоную вашій увазі із надією, що кожен знайде в ньому щось для себе)
 
P.S. Одразу прошу вибачення за російськомовність твору в тих, кого використання російської мови може збентежити чи образити. Насправді все дуже просто: російська мова для мене є рідною. якщо рідною вважати мову, якою розмовляють в родині. Але прошу не ототожнювати мовні ознаки з політичними вподобаннями (сподіваюсь, зрозуміло, про що йдеться). Чим більше мов ти знаєш, тим більше ти людина; і чужого навчайся, і свого не цурайся і так далі) Тому надалі бачитемо мою писанину як російською, так і українською, якої, як бачите, я аж ніяк не цураюсь)
— — ------
 
Осень в парке. Цветные аллеи, яркие краски. Шелест листвы,- под ногами, над головой, вокруг, везде и всюду…Не летний, сочный и сладкий, пьянящий и безумный, а осенний.Сухой и печальный – вечером; думающий, с вихрем мыслей в вихре кружащего ветра,- днем.
Иду по аллее. Музыка дум, звучащая вокруг,– в каждом порыве ветра, в медленно кружащемся листе, в каплях дождя небесного, в движении туч могучем…
Иду по аллее. Музыка дум, звучащая вокруг, — слепые фонари, заплаканные стекла, поющие ветви. Я — в лучшем из миров. Фантазии, чувства и мечты – сплетенье паучье вокруг сердца. Надежды, голоса и, — желанье доверять, верить, а не проверять. Декорации к снам, оформленье вопросов – почему? зачем? разве правда, что жизнь и мираж — одно?      
Смотрю и вижу – солнце в окне туманное, тысячи таких в городе. Они – пульс жизненный людей. Теперь знаю: жизнь как мираж, но теплее и светлее, чем наши мечты. Настоящая жизнь, ответ на все вопросы, в ней можно найти себя. В жизни как в осеннем парке. Слышишь, видишь, понимаешь и, — ошибаешься. Не листьев шорох, а мыслей, не ветра крученье – мечты. Держи за руку свое счастье – не ошибешься. Иди по аллее, слушай листьев слова – найдешь выход. Времени бег не остановить. Просто реши, как жить…
Что-то сделал — не так, что-то сказали тебе – не то. Но ведь все как листьев круженье, по кругу, а ты единственный. Мир – для тебя, фантазии, чувства и мечты – сплетенье паучье вокруг твоего сердца с душой…