Герой нашого часу

Герой нашого часу
 
Герой нашого часу -
Людина, що йде по колу,
Щодня поринає в маси,
Долає життєву кому.
 
По вухах б’є гуд машинний,
Легені забиті гасом,
Під очима – синці аршинні, -
Людина йде в ногу з часом!
 
Їй треба з дня в день на роботу...
Додому, від денних проблем!
Та й з дому біжить, бо турботи
Є всюди, багато в них тем.
 
Герой нашого часу
Навчився жить в мирі з такою
Шаленою швидкістю траси,
Що вже не в ладах із собою:
 
Нервові зриви, істерики,
Депресії: „Не хочу  жити!”.
Навіть розумні історики
Не зможуть цього пояснити.
 
Мабуть, тому він нервується
І сенсу життя не бачить,
Що серед машин тримається,
А вони не жаліють й не плачуть;
 
Для машин нема волі,
Слова, думок чи бажань й – істерик.
Вони ж бо не мають долі,
Турбот, сумних днів й – шифоньєрок,
 
Якими забиті квартири
Героя нашого часу...
Машини не мають й віри,
Вони ж бо – поза часом.
 
Так, для такої людини,
Яка зараз землю топче,
Нема більш твердої причини,
Ніж: „Матиму все, що захочу!”.
 
Для неї TV– то муза,
Інтернет – життя повноцінне,
Піцца – „набиток” для пуза,
Книга й душа – не цінні.
 
Місто цієї людини
Повне грошей, проституток,
Нещасть, бідноти, рутини...
Все це – людський набуток.
 
Але деколи, зупинивши хвилину,
Бачиш, чому все так сталось:
Тому,  що життя – без упину,
А людина просто трималась;
 
І щоб бути героєм часу,
Треба завжди йти в ногу, швидко,
Сприймати світову масу
Щасливо, легко й чітко.